Казка «Маленька Марія»

Андрій Франко

Казка «Маленька  Марія»

Descarga el folleto

МАЛЕНЬКА МАРІЯ

Казка

У маленької Марії, якій виповнилося п’ять рочків, випав молочний зубчик.

Уже знаючи про Фею, яка дітям приносить подарунки, Марія теж чекатиме дещо, якщо вона покладе під подушку свій випавший зубчик.

Вона так чекала цього моменту, що, коли зубчик випав, дівчинка заплакала від радості, від того, що нарешті збудеться давня мрія і її дорогий тато повернеться до неї додому. Вона не хотіла ніяких подарунків від Феї, а лише бути зі своїм татусем і ніколи не розлучатися більше з ним дорогеньким.

— У мене лялька його вже старенькою стала, тому що мого тата не було давно. Я вже перестала рахувати, скільки днів ще він буде далеко, і я мрію побачити його і тоді купити нову ляльку зі своїм рідним татусем, — говорила всім своїм рідним і близьким дівчинка Марія.

А тато її був далеко, за кордоном, у лікарні, і лікарі боролися за його життя. Він сильно захворів, і його вже довго лікували в іншій країні, тому від своєї дочки Марії він був далеко, і вже майже півтора року не було його дома.

— Фею треба попросити, — думала так собі маленька Марія, — я покладу під подушку свій зубчик, і Фея виконає моє бажання, щоб з’явився татко мій уже на наступний ранок, або ще швидше...

— Я хочу, щоб він нарешті прийшов до мене! І ми будемо разом грати, в парку гуляти і кататися там на гойдалках, і купувати іграшки разом із ним, — мріяла про це маленька дівчинка Марія.

Вона лягла і під подушку акуратно поклала свій молочний зубчик, подякувавши заздалегідь Феї за свого татка.

Світло в кімнаті у Марії згасло…

— Чому?! — з подивом прокричала маленька Марія. — Як?! Татко до мене ніколи не повернеться?! — Вона побачила свою дорогу маму, яка ридала, і маленькій Марії від цього стало страшно і самотньо, і вона почала плакати, захлинаючись, і тільки ледь чутно вона багато разів вимовила:

— Я хочу побачити свого тата... Мій татко, де ж ти?!

Марія благально почала кликати Фею, щоб ще раз попросити її повернути їй дорогого татуся.

Але Фея не відповідала маленькій дівчинці, і Марія не розуміла, чому вона не може виконати її бажання, адже вона все зробила для цього, і плакала далі, сидячи на ліжку, і своєю маленькою ручкою, яка тремтіла від хвилювання, залізла під подушечку, щоб ще раз переконатися, що зубчик на місці, але його вже там не було. Коли вона швидко підняла подушечку, то побачила, що на тому місці лежить маленька іконка Богородиці Марії.

Цю іконку дав їй тато після того, як Марію похрестили в Храмі, і вона завжди перед сном цілувала її, але останнім часом забула про неї, і іконка лежала в тумбочці біля її ліжечка. А тепер чомусь іконка опинилася під подушечкою, на місці її зубчика.

І вона тут же згадала про цю іконку й, усміхнувшись крізь сльози, трохи заспокоїлася, тому що саме ця іконка нагадувала їй про ріднесенького милого її татка.

Маленька Марія взяла її бережно і поцілувала, і пообіцяла своїй іконці, що постарається більше про неї не забувати і що буде перед сном її завжди цілувати, і поклала її туди ж, під подушечку.

Як тільки її ніжне личко доторкнулося до своєї подушечки, вона раптом відчула себе в невагомості, як ніби її хтось узяв на руки, і тільки тоді, з полегшенням, маленька дівчинка Марія зрозуміла, що вона спала і це все їй наснилося. Не встигнувши повністю розплющити свої оченята, Марія побачила обличчя, таке їй дороге, обличчя її татка, і від радості вона заверещала, та так, що механічні стрілки старого вже, давно зламаного годиника запрацювали, і куранти забили радісним дзвіном на весь будинок і округу!

Тато взяв її ніжно на руки, коли вона ще спала. Маленька Марія так довго цього чекала!

І звичайно, тоді вона не думала ні про випавший свій зубчик, ні про Фею, ні про нову ляльку, а лише тільки про свого татуся, що він лише тільки її, і про ту татову іконку, яка зробила маленькій Марії такий бажаний подарунок — допомогла повернути рідного тата, який любив маленьку свою доньку більше свого життя, і такої батьківської любові потребують усі діти навколо!

Бережіть себе для своїх же дітей. Інколи ми, батьки, навіть не замислюємося про те, як ми люблені нашими дітьми, такими нам дорогими!

І ця дорогоцінна любов рятує наші душі і лікує наші тіла! Так і від важкої недуги батька врятувала любов і віра маленької Марії з іконкою Діви Марії!

Consigue el cuento