Притча «Чашка»

Андрій Франко

Притча «Чашка»

Descarga el folleto

Тріснула Чашка від старості, прослуживши чимало років. Уперше за весь цей час з неї потекли струмочки джерельної води, якою вона наповнювалася для Людини, бездоганно виконуючи свою службу.

Тоді вона зрозуміла, що час їй іти на заслужений відпочинок, поступившись місцем Молодій Чашці.

Тішачись заміною, Стара Чашка побажала Молодій щасливого життя, що приноситиме користь людям.

З кожною краплею, що витікала, Чашка втрачала наснагу. Пересохлими губами вона звернулася до своїх друзів — Глечика та джерельної Води:

- Я хочу вибачитися за те, що не мала змоги вклонитися вам особисто, друзі мої. Дякую, що завжди були поряд, що давали мені можливість бути потрібною, наповнюючи мене по вінця, щоб утамувати спрагу Людини. Якби не ви, від мене не було б жодної користі. Саме завдяки вам моє життя було повною чашею!

Я ніколи не забуваю руки Майстра, що створив мене з любов’ю, і ця любов передалася мені для служіння людям.

Втамовуючи спрагу, Людина піднімала мене вгору, і тоді я — Чашка — була на висоті цілковитого блаженства, адже могла відчути власну значущість! Міцно притулившись до людських уст, я відчувала той спраглий, солодкий поцілунок. І за кожен поцілунок я готова була до останньої краплі віддати власне життя — святу воду з Храму своєї порцелянової душі. Нахиляючись, я вклонялася щоразу нижче із вдячністю своєму господарю за те, що він із насолодою робив ковток за ковтком, аж доки допивав мене всю.

Кожен день свого життя я дякувала Майстрові та Глечику з Водою за те, що я потрібна Людині. Віддаючи себе сповна, я отримувала набагато більше.

Так, я проста порцелянова Чашка, але я маю велику Любов, і вона мене переповнювала. Саме тому моє життя було повною чашею, і тому я покидаю його із вдячністю, анітрохи ні про що не жалкуючи! Прийшов час іншій Чашці пізнати це щастя — бути корисною, адже святе місце пустим не буває. Прощавайте, друзі мої!

По цих словах остання крапля живлющої вологи покинула Чашку, і вона назавжди змовкла. Але залишилася пам’ять про те, як вона зуміла перетворити своє життя на добру, світлу історію — бути потрібною.

Глечик і Вода згадували з ніжністю та трепетом, як вони щоразу вдячно вклонялися Чашці, коли Людина наливала з Глечика Воду. Адже і Чашка давала їм змогу бути корисними!

Дякуйте життю за щастя бути присутніми в ньому, і воно відповість вам вдячністю!

Дякуйте одне одному!

Дякую вам за увагу!

Consigue el cuento